старий

I

1) (який прожив багато років), похилий; перестарілий, перестаркуватий, старкуватий (дуже старий / старіший, ніж треба для чого-н.); старезний (який дожив до глибокої старости)

2) ім. (чоловік, що прожив багато років), дід, старець, стариган(ь), збуйвік; старизна (збірн. — старі люди)

3) (про речі, предмети — який давно зроблений і втратив свої попередні якості), давній, давнішній

4) (про одяг, взуття тощо — який був у вжитку, використовувався); ношений, потертий, витертий, виношений, проношений, зношений (який утратив початковий колір, став неміцний від тривалого вжитку); благий (геть поганий, неміцний); підтоптаний (про взуття)

II

▶ див. давній I, 1), давній I, 2), несвіжий I, 1)